Секрети хорошого апетиту дитини

    Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників. їх варто знати та враховувати.

     Раціональне харчування дітей у закладах дошкільної освіти грунтується на оптимальному режимі харчування та збалан­сованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розви­тку дітей. Проте часто в нашому закладі дошкільної освіти ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.

     Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина - здоро­ва дитина» - таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну - головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

     Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

        Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

26.10.2021 рік.

28.10.2021 рік

Медсестра рекомендує:

Як зміцнити імунітет
Харчуйтеся так, щоб поповнювати запаси eнepгіі і відновлювати сили.
Від того, як ви харчуєтеся та п'єте залежить стан вашого здоров'я та імунітету.
Правильне харчування допомагає регулювати температуру тіла та забезпечує достатню кількість eнергіі для працюючих м'язів.

Збільшити вживання білкової їжі.
Оскільки клітини імунної системи мають білкову структуру, нео6ходімо вживати щодня достатню кількість якісного білку, тобто такого, в якому є всі незамінні амінокислоти.
Це в першу чергу, білки тваринного походження: яйця, сир, молочні продукти, нежирне м'ясо та птиця, риба, у тому числі, жирна морська, та рослинного - квасоля, горох.
Що стосується вуглеводів, які є джерелом швидкої eнергіі, то перевагу слід надавати так званим складним, тобто тим, які засвоюються поступово: свіжі овочі, фрукти, хліб з цілісного зерна.
Hі в якому разі не треба забувати про користь натуральних жирів, які забезпечують організм тривалою енергією: тваринні - молочні продукти, м'ясо, сало, жирна морська риба, та рослинні - олії (оливкова, лляна, рапсова) і різноманітні горіхи та насіння. Продукти харчування, які перенасичені шкідливими транс-жирами та сіллю, такі як чіпси, сухарики, готові кондитерські вироби, особливо з кремом, вживати не варто.
Не починайте свій день без повноцінного сніданку.
Сніданок "запускає" весь денний обмін речовин і тому пропускати його ні в якому разі не слід.
Обідайте гарячою білковою їжею. В обід дуже важливо не їсти всухом'ятку, краще споживайте гарячий суп, м'ясо чи рибу й овочі.

Використовуйте енергетичні властивості бульйонів. Бульйон - це джерело незамінних амінокислот, які необхідні для відновлення організму, він дає енергію та відновлює сили.

Пийте достатньо рідини.
Для попередження зневоднення організму потрібно не забувати пити. Поповнювати запаси рідини краще зеленим чаєм, чорним чаєм з молоком, настоєм шипшини, натуральними компотами, узваром, журавлинним морсом і трав'яними чаями. Замість цукру додайте варення з калини, малини, обліпихи, або мед.

Вживайте їжу, багату вітамінами і мінералами.
Щодня потрібно вживати їжу, багату вітамінами С, групи В, мінералами та продуктами, які мають противірусні та антимікробні властивості: часник, цибуля, xpін, імбир. Часник і цибулю найкраще поєднувати з салом і цільнозерновим хлібом або хлібом з висівок.

Відновлюйте сили за допомогою сну.
Для легшого засинання корисно випити склянку гарячого молока або липового чаю.

16.02.2022 рік

21.09.2022

В Україні зареєстрували перший випадок віспи мавп, повідомляє пресслужба Міністерства охорони здоров'я.

Мавпяча віспа – рідкісне інфекційне захворювання, найбільш поширене у віддалених районах Центральної та Західної Африки, симптомами якого є нудота, температура, висипання, свербіж, а також біль у м’язах.

У травні у кількох країнах Європи та США виявили перші випадки зараження мавпячою віспою. Станом на серпень повідомлялось, що кількість випадків віспи мавп у всьому світі протягом року перевищила 50 тисяч.

Всесвітня організація охорони здоров’я 23 липня оголосила спалах мавпячої віспи «надзвичайною ситуацією». Така оцінка є найвищим рівнем застереження ВООЗ, але це не обов’язково означає, що захворювання є особливо заразним або смертельним.

   10.01.2024    ВІТРЯНА ВІСПА ( ВІТРЯНКА)

Вітряна віспа (вітрянка) — це високоінфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.

Вітряна віспа — одна із найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. В Україні щороку реєструють від 103 000 до 200 000 випадків (2019: 113 328, зокрема 100 196 — у дітей до 17 років).

Причини вітряної віспи

Збудником є вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus, VZV), або герпесвірус людини 3 типу (ГВЛ-3). Цей ДНК-вірус нестійкий поза організмом людини, швидко гине від дезінфекційних засобів, а також під дією температури понад 60 °С.

Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес.

Сприйнятливість населення до вітряної віспи становить 90–95%.

Шляхи передавання вітряної віспи

Механізм передавання збудника — краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення за межі кімнати, де перебуває хворий. Таким чином, імовірність зараження може поширюватися на всіх, хто перебуває у будівлі.

Не виключена можливість вертикального передавання збудників вітряної віспи від матері до плоду, що може спричинити вади розвитку, але це трапляється дуже рідко.

Вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Новонароджені до двох місяців мають пасивний материнський імунітет. З трьох місяців вони стають сприйнятливими до інфекції.

Максимальна кількість тих, хто інфікується, припадає на вікову групу 2–4 роки. Дошкільнята становлять близько 80% тих, хто захворів. Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей під час відвідування дитячих садків і шкіл.

Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах, школах і лікарнях. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання бувають рідко.

Симптоми вітряної віспи

Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Характерні симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо. На такому тлі або й без будь-яких передвісників на шкірі з’являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з’явитися за нормальної температури тіла. Висипка локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. У разі інтенсивного висипу його елементи можна знайти на долонях та підошвах.

Після стадії плям і дрібної папули висип швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи пухирці. Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, не дійшовши до стадії везикули. Останні мають круглу або овальну форму, різний розмір, їхня стінка напружена, блискуча, вміст прозорий. Якщо проколоти везикулу, то вона швидко спорожнюється завдяки своїй однокамерності. Окремі везикули мають пуповидні заглиблення, що пов’язано з початком розсмоктування їхнього вмісту.

Везикули швидко підсихають через 1–3 дні. На їхньому місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1–3 тижні. Висип під час вітряної віспи з’являється протягом кількох днів, тому для нього характерна поліморфність. На певній ділянці шкіри можна знайти елементи висипки на різних стадіях розвитку.

У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої є пухирець. Енантема може випереджати висипання на шкірі.

Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.

Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь-яких клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі та провокувати у старшому віці інші захворювання — оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив.

Ускладнення можуть бути і внаслідок приєднання бактеріальної інфекції:

• запалення верхніх дихальних шляхів — ларинготрахеобронхіт, пневмонія;
• ураження нервової системи — енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, параліч лицьового нерва;
• бактеріальні ускладнення — бульозна стрептодермія, флегмона, абсцес, імпетиго, лімфаденіт, стоматит, кон’юнктивіт, кератит, сепсис;
• розлади внутрішніх органів.

У 1 із 50 випадків захворювання на вітряну віспу бувають ускладнення, серед яких найбільш тяжкими є пневмонія та енцефаліт. Частота енцефаліту, який переважно проявляється церебральною атаксією, становить близько 1 на 4 000 випадків вітряної віспи.

Лікування вітряної віспи

Вітряну віспу та оперізувальний герпес розпізнають переважно на підставі клінічних та епідеміологічних даних. За потреби діагноз можна підтвердити за допомогою вірусологічного методу (виділення вірусу з везикул) і серологічних реакцій.

Лікування вітряної віспи полягає у дотриманні постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобіганні вторинній інфекції. Рот треба полоскати дезінфекційним засобом. За показаннями застосовують симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижувальні, здійснюють детоксикацію. У разі тяжких форм недуги та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.

Після одужання рекомендують провести період реконвалесценції (10–14 днів) удома. Вітряна віспа частково знижує імунітет, у зв’язку з чим можливий розвиток захворювань бактеріальної природи.

Профілактика вітряної віспи

Відповідно до розділу ІІІ «Рекомендовані щеплення» наказу МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів (із змінами, внесеними наказами МОЗ від 11.08.2014 № 551, від 26.09.2016 № 996, від 18.05.2018 № 947, від 23.04.2019 № 958) з метою профілактики вітряної віспи насамперед вакцинують такі групи:

• здорові діти, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;
• діти під час вступу до дитячого дошкільного закладу та школи, які раніше не хворіли на вітряну віспу;
• працівники охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування і не хворіли на вітряну віспу.

Крім того, діти й дорослі можуть власним коштом робити щеплення проти вітряної віспи вакциною «Варілрикс», що зареєстрована в Україні.

22.07.2024

                                                                     

20.02.2025 р.  ВІТРЯНА ВІСПА

Вітряна віспа (вітрянка) – це захворювання, яке проявляється папульозно-везикулярним висипом на шкірі та слизових оболонках, а також інтоксикацією організму. Воно легко передається від однієї людини до іншої (контагіозне). Частіше хворіють діти 3-6 років в дитячих колективах, проте хвороба може поширюватися на дорослих.

Причини виникнення

Вітряна віспа викликається збудником сімейства герпесвірусних інфекцій – Varicella. Захворювання дуже заразне, передається від хворої людини повітряно-крапельним шляхом. Також можлива передача вірусу через плаценту від матері до дитини.

Вітрянка передається такими шляхами:

• під час чхання і кашляння;
• через системи вентиляції;
• потоком повітря;
• трансплацентарно.

Причому інфікована людина не знає про початок хвороби, тому що вірус може передаватись за 10 днів до закінчення інкубаційного періоду (до появи перших ознак), а також 10 днів після появи перших елементів висипу.

За статистичними даними до 15-16 років близько 80% людей встигають перехворіти та отримати імунітет. Частіше всього пік захворюваності припадає на осінньо-зимовий період.

Симптоми, ознаки, форми

Інкубаційний період вітряної віспи триває від 10 до 21 дня. В цей час людина відчуває себе, як завжди. Через два-три тижні з моменту інфікування розпочинається продромальний період: з’являється температура, інколи пацієнти скаржаться на епізоди нудоти та блювоти. На шкірних покривах можуть з’являтись плями.

Наступний етап хвороби характеризується появою висипу на шкірі та слизових оболонках. Вони з’являються на волосяній частині голови та тулубі. Елемент висипу отримав назву везикула (пухирець) – це утворення з безбарвним вмістом, яке через 2 доби лопається та покривається кіркою. Пухирці з’являються поступово, епізодично протягом 2-5 діб. Кожний епізод супроводжується підвищенням температури тіла.

Після завершення гострого етапу, розпочинається період згасання ознак хвороби. Він триває 7-14 діб. За цей час висип поступово зменшується і зникає. Інколи на місці везикул залишаються невеликі рубці.

Ознаки хвороби можуть відрізнятись у різних пацієнтів. Це залежить від форми протікання вітряної віспи:

1. Пустульозна (везикулярна). Утворюються пухирці, які згодом лопаються. Після одужання можуть залишатись рубці.
2. Геморагічна. Характеризується невеликими крововиливами під шкіру або слизові оболонки, через це у пухирцях утворюється геморагічний вміст.
3. Гангренозна. По периметру везикул утворюються осередки некрозу (відмирання), після відпадання кірок утворюються виразки.
4. Генералізована. Важка форма, що зустрічаються у новонароджених і характеризується появою висипу на внутрішніх органах.

Після перенесеного захворювання у дитини формується імунітет, який зберігається протягом життя. В окремих випадках, коли сили захисту знижені, можливий повторний розвиток вітрянки. Після одужання вірус перебуває в латентному стані в нервових закінченнях. Інколи провокує розвиток оперізуючого лишая.

Загальні клінічні симптоми:

• утворення везикул та папул на шкірі;
• свербіння в місцях висипу;
• поява нових утворень;
• пухирці не з’являються на долонях та підошвах.

Знаючи загальні прояви хвороби, можна вчасно звернутись до лікаря, а також ізолювати членів родини, які не перехворіли на вітрянку в дитинстві.

Вітряна віспа в дорослих

Перші висипи можуть вражати будь-яку ділянку шкіри. На обличчі пухирці з’являються трохи пізніше. Загальний стан пацієнта задовільний, може підвищуватись температура. В дорослих людей хвороба інколи протікає у важкій формі, яка характеризується такими ознаками:

• блювотою; високою температурою; галюцинаціями; великою кількість пухирців.

Окрім цього, пацієнти скаржаться на появу кашлю, утруднене дихання та нежить.

Вітряна віспа у дітей

У дітей хвороба протікає значно легше ніж в дорослих, попри високу контагіозність. В рідких випадках протягом інкубаційного періоду підвищується температура, можуть з’являтись плями. Пухирці виникають не тільки на шкірі, а ще й на гортані, слизовій оболонці ротової порожнини та статевих органах.

Діагностика вітрянки

Діагноз можна встановити після збору анамнезу. Лікар оцінює скарги та оглядає висип. В окремих випадках, наприклад, якщо форма захворювання нетипова, призначаються такі лабораторні методи дослідження:

• загальний аналіз крові;
• імунофлуоресцентний аналіз (ІФА);
• молекулярно-біологічний аналіз.

Лабораторні методи дослідження не тільки виявляють збудника, а також надають лікарю відомості про загальний стан організму та стадію хвороби.

Вітрянка та вагітність

Незважаючи на можливе легке протікання хвороби, збудник вітряної віспи дуже негативно впливає на дитину, яка розвивається в утробі. В першому триместрі вагітності прогнозують такі наслідки:

• викидень;
• самовільний аборт;
• розвиток вад.

В порівнянні з краснухою, вірогідність розвитку вад складає лише 1%.

В третьому триместрі (особливо в останні дні перед пологами, а також тиждень після пологів) захворювання жінки може призводити до народження дитини з вродженою вітрянкою у важкій формі. Хвороба проявляється бронхопневмонією.

Лікування вітряної віспи

Методи лікування та вибір препаратів залежить перш за все від важкості протікання хвороби. Якщо пацієнт відчуває себе задовільно, можливе амбулаторне лікування. У важких випадках хворого госпіталізують в стаціонар.

Основні положення лікування вітряної віспи:

• пацієнт має дотримуватись постільного режиму.
• в раціоні потрібно збільшити кількість теплого пиття.
• обов’язково необхідно слідкувати за шкірними покривами та слизовими оболонками. Якщо шкіра свербить, можна використовувати фармпрепарати для зовнішнього застосування, які знімають неприємні відчуття.
• високу температуру потрібно збивати жарознижувальними препаратами.
• антибіотики може призначати тільки лікар, якщо приєднується вторинна інфекція.

Дуже важливо вчасно звернутись за допомогою. Тільки спеціаліст може об’єктивно оцінити важкість вітряної віспи та призначити оптимальне лікування з умовою стану саме вашого здоров’я.

Можливі ускладнення

У дітей ускладнення виникають дуже рідко, як правило, хвороба проходить безслідно. Проте інколи можливі такі реакції з боку різних органів та систем:

• розвиток лімфаденіту через потрапляння вірусу в лімфатичну систему.
• ураження шкіри у вигляді абсцесів.
• запалення кон’юнктиви.
• розвиток енцефаліту та судом.
• ураження серця, нирок.

Ускладнення виникають через особливості організму хворої людини, або при несвоєчасному зверненні до лікаря.

Профілактичні заходи

Вакцинація – це основний метод профілактики вітряної віспи у дітей та дорослих. Ін’єкцію варто зробити:

• усім дітям, які знаходяться в осередку ураження хвороби;
• людям, які контактували з хворим;
• медичним працівникам;
• пацієнтам з хронічними захворюваннями та порушенням метаболізму.

Вчасно отримана вакцина може вберегти від важкого протікання хвороби.

Висновки

Вітряна віспа – це висококонтагіозне захворювання, яке вражає дітей та дорослих. В дитячому віці вітрянка переноситься набагато легше, ніж у дорослих. Має п’ять стадій: інкубаційну, продромальну, гостру, згасаючу та власне одужання. При важкому протіканні може вражати внутрішні органи. Особливу небезпеку становить для дорослих з хронічними захворюваннями, а також жінок, які захворіли перед пологами. Вакцинація – основний метод профілактики, який підходить людям в будь-якому віці.